- напуття
- -я, с.Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
напуття
Смотреть что такое "напуття" в других словарях:
напуття — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
напутній — я, є. Який містить напуття. || Стос. до напуття … Український тлумачний словник
слово — а, с. 1) Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ( літер ) для… … Український тлумачний словник
настанова — 1) (конкретні поради, рекомендації з боку старшого / досвідченішого, як слід правильно чинити, поводитися в тих / инших випадках); напуття, напучення, напучування (добрі побажання, повчальні слова, поради зазв. перед дорогою / початком якої н.… … Словник синонімів української мови
